ПРОСТОРОВЕ МОДЕЛЮВАННЯ РИЗИКІВ ВИТОКУ ІНФОРМАЦІЇ В ОФІСНИХ МЕРЕЖАХ: ПОБУДОВА КОНТРОЛЬОВАНОЇ ЗОНИ

Анотація

Актуальність дослідження зумовлена зростанням ризиків витоку конфіденційної інформації в офісних мережах через електромагнітні випромінювання технічних засобів. Сучасні офісні середовища насичені бездротовими сервісами, і навіть малопотужні сигнали, що виходять за межі приміщення, здатні формувати технічні канали радіовитоку. Це створює потребу у побудові науково обґрунтованих моделей для прогнозування зон уразливості та планування захисних заходів. Проблема полягає у відсутності універсальних методів кількісної оцінки просторових ризиків, що враховували б різні типи будівельних матеріалів та параметри внутрішнього середовища. Існуючі емпіричні підходи обмежені точністю або є надмірно трудомісткими для практичного використання у системах інформаційної безпеки. Метою статті є розробка просторово-математичної моделі для визначення та оптимізації «контрольованої зони» у межах офісних приміщень, де рівень сигналу гарантовано знижується нижче порогу детекції засобами несанкціонованого прийому. Методи дослідження базуються на модифікованій моделі Хата з адаптацією до внутрішніх середовищ шляхом урахування коефіцієнтів поглинання будівельних матеріалів та експоненційного закону загасання. Для формування карти уразливості застосовано бінарну матрицю покриття, а оптимізація розміщення датчиків витоку виконана за критерієм максимального перекриття з урахуванням бюджетних обмежень. У результаті побудовано узгоджену методику просторового моделювання ризиків, яка підтверджена на експериментальному кейсі типового офісу. Встановлено, що межа згасання сигналу при частоті 96,1 МГц і потужності 2,3 мВт формується на відстанях понад 10 м, а рекомендована контрольована зона становить близько 24×8,5 м. Модель забезпечує можливість точного прогнозування зон радіовитоку та оптимізації кількості датчиків. Ключові висновки полягають у тому, що застосування адаптованої моделі Хата та матричного подання покриття дозволяє ефективно визначати просторові ризики витоку інформації, а також інтегрувати ці результати у системи управління інформаційною безпекою відповідно до стандартів ISO/IEC 27005 і національних нормативів у сфері ТЗІ. Отримані результати мають практичну значущість для державних органів, бізнес-центрів та об’єктів критичної інфраструктури.